Субота. Для кого вона?

Читай також

  • Слухають, але не чують
  • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
  • Не все золото, що блищить
        • Субота. Для кого вона?

          ковтокслова (Лк 6:1-10)


          Ісусові учні йдуть через поле пшениці, обговорюють щось важливе і, навіть не помічаючи, починають зірвати колоски, потирати їх в руках, щоб дістати зерно, і жують собі на ходу. Все це трапляється в суботу, і, здається, для них це така сама автоматична дія, як гортання стрічки в соцмережах, коли ти не знаєш, чим зайнятись. Але тут на сцену виходять… фарисеї.

          Отже, фарисеї. Це ті хлопці, які завжди сидять в першому ряді й тільки й чекають моменту, щоб підловити тебе на якійсь дрібниці. Як тільки вони помітили, що учні Ісуса порушили «недоторканість суботи», вони одразу включилися: «Ого! Ви щось не те робите!» Для них це було ідеальним моментом, щоб влаштувати черговий скандал.

          Треба сказати, що фарисеї реально любили закони – і то не просто любили, а дотримувалися їх так, що й комар носа не підточить. Вони як ті типи, які в бібліотеці кажуть «Тсс!» навіть коли ти шепочеш. Але Ісус і тут не став грати за їхніми правилами.

          Його відповідь була така, що поставила фарисеїв у незручне становище. Він нагадує їм історію про Давида, який, коли був голодний, зайшов до Божого дому і взяв хліб, призначений тільки для священників. По суті, він порушив закон, але ніхто його за це не засудив, бо ситуація була критична.

          А потім Ісус добиває їх ще однією фразою, яку вони точно не очікували почути: «Син Людський є Господь і над суботою». Ну все, фарисеї від такої відповіді точно поперхнулися своєю праведністю.

          Знаєш, у житті теж часто трапляються моменти, коли ми, як фарисеї, починаємо чіплятися до дрібниць. Сидиш такий і думаєш: «О, цей чувак не так молиться», «А ця пані не так одягнулася до церкви», або ж «Чому вони співають під гітару, це ж не концерт?» Але фішка в тому, що ми часто просто пропускаємо головне…

          Ісус чітко показав, що суть закону не в тому, щоб ти вичисляв кожну помилку і вимірював духовний рівень людей за зовнішніми ознаками. Закон має бути про любов, про турботу, про людей, а не про сухі правила, які використовують тільки для того, щоб засуджувати. І як тільки ти це зрозумієш — все стане на свої місця.

          Образ: Вінсент ван Гог “Пшеничне поле з круками” (1890 р., музей Ван Гога, Амстердам)

          Джерело: Vyacheslav Okun SJ

          Читай також

        • Слухають, але не чують
        • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
        • Не все золото, що блищить
          • Оціни

            [ratemypost]